Тарас Григорович Шевченко (1814 – 1861)
Минуло 204 роки з дня народження славного сина України, але в багатьох
українських родинах ви бачите прикрашений вишитий рушником портрет Кобзаря.
Він як член сім’ї, як найдорожча людина.
В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати
його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.
Доля готувала Тарасові все нові і нові випробування. Із хлопчика – кріпака
виростає талановитий художник, великий український поет – борець за волю
України. Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далекі степи
Казахстану не зломили його, не перемогли
його віри в Україну і народ! Де він не був, завжди тужив за Україною.
Минуло багато років з дня народження Т.Г.Шевченка , славного сина
українського народу, але й сьогодні , як живий , він говорить зі своїми
наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.
Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним
ученим.
А ще Шевченкові дуже хотілося, щоб ми його просто пам’ятали.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим
словом.
