Я молюся рідною мовою

Я молюся рідною мовою –

В мене з осудом тичуть перст:

Не для церкви вона Христової,

Бо не гідна вона небес.

Шепчуть щось про гієнну огненну,

Де горітиму я за те,

Що посміла рідною мовою

Прочитати Письмо Святе.

Тільки ж я не повірю, Господи,

Що мене не почуєш Ти,

Адже слово Твоє Апостоли

Різномовно несли в світи.

Адже лиш через мову матері,

Переконана щиро я,

Всі – від полюса до екватора –

Пізнавали Твоє ім’я.

Бо молитва чужою мовою –

То робота лише для уст.

В ній хоч слово за словом мовиться,

Та німує душа чомусь.

А ви рідну звете гріховною!

Та чи вправі вершити суд?

Адже в вас під шкурами овніми

Не така вже й безвинна суть.

Але Богові з неба видно те,

І не тичте в мене персти:

Хто гордує мовою рідною,

Сам не гідний небес святих!